MENU

Правові основи земельних відносин.

 

   Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

   Передбачена ст. 14 Конституції України охорона землі спрямована на забезпечення раціонального використання земельних ресурсів, реалізації громадянами та юридичними особами їх права на землю відповідно до закону.

  Громадяни України мають право власності на землю і право користування землею.

  Право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.

   Земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з позначеними щодо неї правами.

   Громадяни України набувають право власності на земельні ділянки на підставі:

1.       Придбання за договором купівлі-продажу, дарування, міни, іншими цивільно-правовими  угодами;

      2.       Безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності;

      3.       Приватизації земельних ділянок раніше наданих їм у користування;

      4.       Прийняття спадщини       ;

      5.        Виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки.

   Земельна ділянка може знаходиться у спільній частковій власності з визначенням    частки кожного з учасників спільної власності (спільна часткова власність) або без визначення часток учасників спільної власності (спільна сумісна власність).

 

   У спільній сумісній власності перебувають земельні ділянки.

-     Подружжя;

-      Членів фермерського господарства, якщо інше не передбачено угодою між ними;

-      Співвласників житлового будинку.

   Право на розділ земельної ділянки знаходиться у спільній сумісній власності.

-      Співвласники земельної ділянки, що перебуває у спільній сумісній власності, мають право на її поділ або виділення з неї окремої частки.

-      Поділ земельної ділянки, наявного в загальній   сумісної власності, з виділенням частки співвласника, може бути здійснено за умови попереднього визначення розміру земельних часток, які є рівними, якщо інше не передбачено законом або не встановлено судом.

  

    Право постійного користування земельною ділянкою   - Це право володіння і користування   земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Власники земельних ділянок (землекористувачі) мають право:

-      Продавати чи іншим шляхом відчужувати земельну ділянку, передавати її в оренду, заставу, спадщину;

-      Самостійно господарювати на землі;

-      Власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену сільськогосподарську продукцію;

-      На відшкодування збитків у випадках, передбачених законом;

-      Споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди.

-      Вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння у встановленні твердих меж, а також відновленню межових знаків у випадку, якщо вони зникли або стали невиразними.

 

  Власники земельних ділянок (землекористувачі) зобов'язані:

-      Забезпечувати використання їх за цільовим призначенням;

-      Не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів;

-      Дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов'язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон;

-      Зберігати геодезичні знаки, протиерозійні споруди, мережі зрошувальних і осушувальних систем.

 

Володіння, користування і розпорядження земельними ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності.

1.       Володіння, користування та розпорядження   земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій   власності, здійснюються за згодою всіх співвласників згідно з договором, а у разі недосягнення згоди - у судовому порядку.

2.       Договір про спільну часткову власність на земельну ділянку укладається в письмовій формі і посвідчується нотаріально.

3.       Учасник спільної часткової власності має право вимагати виділення належної йому частки із складу земельної ділянки як окремо, так і разом з іншими учасниками, які вимагають виділення,   у разі неможливості і виділення частки - вимагати   відповідної компенсації.

4.       Учасник спільної часткової власності на земельну ділянку має право на отримання в його володіння, користування частини спільної земельної ділянки, що відповідає розміру належної йому частки.

5.       Учасник спільної часткової власності відповідно до розміру своєї частки має право на доходи від використання спільної земельної ділянки, відповідає перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільною земельною ділянкою, і повинен брати участь у сплаті податків, зборів і платежів, а також у витратах по утриманню і зберіганню спільної земельної ділянки.

6.          При продажу учасником належної йому частки у спільній частковій власності на земельну ділянку інші учасники мають переважне право купівлі частки відповідно до закону.

 

   Земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельним Кодексом України, а також нормативно-правовими актами.